У Stellantis заявили про відсутність органічного інтересу до електрокарів

Європейський автомобільний ринок входить у фазу глибокої трансформації, однак цей процес виявляється значно складнішим, ніж передбачали регулятори та політики. Один із найбільших автовиробників регіону — концерн Stellantis — публічно визнає: масового, «природного» попиту на електромобілі в Європі наразі не існує. Таку оцінку в інтерв’ю французькому виданню Les Echos озвучив новий керівник європейського підрозділу компанії Емануеле Каппеллано, фактично поставивши під сумнів сталість нинішньої моделі електрифікації

За словами топменеджера, європейський автопром опинився у пастці між жорстким регулюванням, високими виробничими витратами та слабким споживчим попитом 

Без термінових змін у правилах гри галузь ризикує зіткнутися зі скороченням обсягів виробництва, зниженням прибутковості та довгостроковими ризиками для заводів і зайнятості. Йдеться не лише про Stellantis, а про весь європейський автомобільний ланцюг — від збиральних підприємств до постачальників компонентів

Каппеллано загалом підтримує ідею мінімального рівня європейських комплектуючих в автомобілях, яку активно просувають інституції ЄС. Однак він наголошує: такий підхід працюватиме лише за умови поступового та економічно зваженого впровадження. Надто швидке запровадження жорстких вимог, особливо щодо локалізації виробництва акумуляторів, може мати зворотний ефект. Європа поки не має достатніх масштабів і зрілих ланцюгів постачання в цьому сегменті, тому різке підвищення локалізації здатне збільшити собівартість електромобілів на 10–20 відсотків і ще більше підірвати попит

Окрему увагу керівник Stellantis звертає на структурну різницю між європейськими та китайськими автовиробниками. За його оцінкою, ціновий розрив між автомобілями з Китаю та Європи сягає близько 30%. Він формується одразу з кількох чинників: масштабні державні субсидії в Китаї, значно дешевші акумулятори та електроніка, повністю локалізовані виробничі ланцюги, а також різниця у вартості енергії, праці та регуляторного навантаження. Навіть із урахуванням технологічного прогресу європейські виробники не здатні самостійно ліквідувати цей розрив без системної підтримки з боку Європейського Союзу

Фінансовий тиск на ринок посилюється вже кілька років 

Починаючи з 2019 року, ціни на нові автомобілі в Європі різко зросли через подорожчання матеріалів, електроніки та витрат на дотримання екологічних і безпекових норм. У результаті з ринку фактично зникли автомобілі вартістю до 15 тисяч євро — сегмент, критично важливий для покупців із нижчим рівнем доходів. Після пандемії COVID-19 маржа автовиробників тимчасово покращилася, однак швидко зникла на тлі надлишкових виробничих потужностей і падіння попиту

Особливо складною залишається ситуація з електромобілями, продаж яких у Європі значною мірою тримається на державних субсидіях. Коли програми підтримки скорочуються або змінюються, попит різко просідає, а фінансові показники компаній погіршуються. Додатковим викликом стають жорсткі норми щодо викидів CO₂: виробники змушені обирати між сплатою штрафів або продажем електромобілів зі збитками. Найгостріше ця дилема відчувається в сегменті комерційних автомобілів, де загальна вартість володіння часто все ще робить моделі з двигунами внутрішнього згоряння економічно привабливішими

Хоча закриття заводів у 2026 році Stellantis не прогнозує, Каппеллано застерігає від більш повільного, але не менш небезпечного сценарію 

Без швидкого коригування промислової та регуляторної політики Європа ризикує протягом наступних п’яти років поступово втратити частину свого промислового потенціалу, кваліфікованих кадрів і бази постачальників. У такому разі електрифікація транспорту може обернутися не відродженням, а ослабленням європейського автопрому — саме цього, за словами керівника Stellantis, ще можна уникнути, якщо діяти прагматично, а не ідеологічно