GM виходить із батарейного мегапроєкту на $3,5 млрд

General Motors та південнокорейський гігант Samsung SDI офіційно поставили крапку в діяльності спільного підприємства SynergyCells. У межах цієї співпраці компанії планували звести масштабний завод із виробництва акумуляторів вартістю 3,5 мільярда доларів у штаті Індіана

Samsung SDI повністю викупила 49,99% акцій, які належали американському автоконцерну, і перебрала об’єкт під власний контроль. Для корейської компанії це буде перший майданчик у Північній Америці, яким вона управлятиме самостійно, без залучення автовиробників

Головною причиною розриву угоди стало суттєве охолодження ринку електромобілів 

Попит на екологічний транспорт зростає набагато повільніше, ніж розраховували автогіганти під час підписання угоди у 2024 році. Тоді планувалося, що новий завод запрацює вже наступного року й забезпечуватиме GM сучасними батареями, але реалії ринку змусили партнерів переглянути свої плани

Зміна власника тягне за собою й кардинальну зміну профілю майбутнього підприємства. Спочатку в Індіані збиралися випускати призматичні елементи живлення з високим вмістом нікелю — технологію, на яку GM покладала великі надії замість звичних пакетних акумуляторів. Проте Samsung SDI вирішила переорієнтувати потужності на складання батарей для стаціонарних систем накопичення енергії (ESS). Попит на такі комплекси в США зараз стрімко зростає, тож корейці вирішили не ризикувати й зайняти перспективнішу нішу

Незважаючи на скасування спільного будівництва, компанії не розривають зв’язків остаточно 

GM та Samsung SDI підписали нову угоду про спільну розробку призматичних осередків наступного покоління для перспективних електрокарів. Не виключено, що в майбутньому завод в Індіані все ж повернеться до випуску автомобільних акумуляторів, якщо ринок знову піде вгору

Наразі ж GM тихо згортає напрямок нікелевих призматичних батарей і переключає увагу на інший проєкт разом із LG Energy Solution. Ідеться про розробку літій-марганцевих (LMR) акумуляторів, які потенційно можуть виявитися навіть дешевшими за популярні літій-залізо-фосфатні (LFP) аналоги. Призматична форма приваблювала інженерів тим, що такі елементи простіше компонувати безпосередньо в блок чи корпус автомобіля за технологіями cell-to-pack та cell-to-body, минаючи проміжні модулі, що дає змогу підвищити щільність енергії та здешевити виробництво